• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Сторінки педагогів
• Оленюк Оксана Олександрівна
• Організація роботи у різновіковій групі дошкільного підрозділу НВК

Організація роботи у різновіковій підгрупі НВК

Модель організації роботи у різновіковій групі містить кілька компонентів.

1. Створення різновікової групи.

— Готування педагогічних кадрів до роботи в різновіковій групі (педагоги мають знати програму всіх вікових періодів, розуміти логіку викладу матеріалу для різних вікових груп, бути самостійними в плануванні змісту дитячої діяльності, братии до уваги рівень розвитку, застосовувати творчий підхід, шукати інноваційні технології та методики освітньої діяльності).

- Добір обслуговуючого персоналу (обслуговуючий персонал мусить

розуміти специфіку роботи, бути готовим до виховної та педагогічної діяльності, розумітися на особливостях

психологічного розвитку дошкільників).

— Установлення принципів комплектування дитячих груп

(на основі віку та індивідуальних особливостей розвитку, з огляду

на родинні стосунки, зацікавленість малюків тією чи іншою

діяльністю, фінансові можливості батьків тощо).

— Уміння визначити тип сформованої групи: за віковими оз-

наками контрастний чи суміжний за віком.

2. Установлення оптимального режиму життєдіяльності дітей.

— Уміння коригувати програмові вимоги залежно від типу сформованої

різновікової групи.

3. Створення розвивального предметного середовища.

— Уміння виділяти елементи предметного середовища, які

позитивно або негативно впливають на розвиток дитини.

— Уміння активізувати елементи середовища, які впливають

позитивно, і нейтралізувати негативні.

4. Організація виховного процесу.

— Науково-методичне забезпечення.

— Діагностика розвитку дітей, створення індивідуальних

програм розвитку.

— Організація пізнавально-розвивальної діяльності.

— Реалізація принципів керівництва ігровою діяльністю.

— Установлення критеріїв продуктивної діяльності.

— Урахування наукових підходів до організації спілкування

між дітьми.

5. Визначення пріоритетів у роботі з родиною.

— Координація дій родини і дитячого садка в процесі виховної діяльності.

Погляд практиків на комплектування різновікових груп.

Комплектування різновікових груп — справа відповідальна.

Передусім вона потребує цілеспрямованого психологічного го-

тування вихователів і їхніх помічників — батьків. Для успішної

роботи в різновіковій групі необхідно залучати до співпраці з дошкільним закладом родини й орієнтувати помічника вихователя

на педагогічну діяльність, а не тільки на власне технічну. Із цього

погляду актуальною є проблема підвищення психологічної компе-

тентності вихователя. Педагог мусить навчитись уважно спостерігати за дітьми, відзначаючи різні етапи їхніх стосунків; аналізувати обставини, щ виникають; оцінювати індивідуальний розвиток

малюків на підставі спільних досягнень групи; створювати індивідуалізовані програми навчання. При цьому вихователь має сприй-

мати інформацію про дітей не як сталу, незмінну, а як динамічну

характеристику.

Другою вимогою в процесі творення різновікових груп є зважання на основні принципи комплектування групи.

Основні принципи комплектування різновікових груп який із запропонованих напрямів комплектування є найкращим? На це питання не варто відповідати, тому що всі принципи мають однакове право на існування. визначальну роль відіграє специфіка певного дошкільного закладу: територія, соціальне оточення, вимоги батьків, підготованість педагогічного колективу.

Рекомендувати можна тільки одне: обираючи принцип

комплектування, зважайте на проблемні моменти й вирішуйте колегіально, що треба зробити для їх подолання.

Діяльність вихованців містить значні резерви: у ній здійснюється взаємовплив дітей різного віку, взаємодопомога, навчання

молодших старшими. Міжвікова взаємодія дітей є особливо цінною, тому що дає змогу педагогу використовувати фактор взаємонавчання. Воно може бути більш дієвим, ніж прямий вплив педагога на дітей.

У різновікових групах створюються сприятливі умови для спілкування молодших дітей зі старшими. У групах, укомплектованих таким чином, дитина два роки знаходиться у ролі молодшого і два – старшого за віком. Це важливо з точки зору дошкільників, які у молодшому віці потребують індивідуального спілкування з більш старшими дітьми. У зв'язку з цим

особливого значення набуває цілеспрямоване формування дитячого мовлення. У спільній діяльності, у грі формуються нові форми і функції мовлення, розвивається така важлива якість поведінки, як невимушеність спілкування, складається механізм самооцінки і самоконтролю. Спілкування з однолітками надає почуття свободи, веде до розвитку фантазії, активізації творчого потенціалу особистості.

Навчальний процес у різновікових групах здійснюється з використанням фронтальних, групових та індивідуальних форм організації навчання.

Найбільш раціональною формою організації навчання в різновіковій групі є заняття за одним розділом програми з диференціацією навчальних завдань для кожної вікової підгрупи. Спільні завдання розв'язується у процесі фронтального навчання, а ті, що стосуються дітей певного віку окремо.

Організація навчально - виховного процесу в дошкільному навчальному закладі здійснюється відповідно до Закону України "Про дошкільну освіту".

Зміст навчальновиховного процесу в дошкільному навчальному закладі визначається Базовим компонентом дошкільної освіти в Україні відповідно до програм розвитку, навчання, виховання дітей "Дитина", "Малятко", "Українське довкілля","Дитина в дошкільні роки", "Зернятко", які

рекомендовані Міністерством освіти і науки України.

Дошкільний навчальнийзаклад та його окремі групи обирають для

роботи одну із зазначених програм. Рішення про вибір програми обговорюється та схвалюється педагогічною радою закладу.

Сьогодні дедалі більшого поширення набуває комплектування різновікових груп. Робота у таких групах має певну складність: вихователь повинен мати великий такт і майстерність, знання специфіки роботи з різними віковими групами, вміння співвідносити програмові вимоги з

індивідуальними особливостями вихованців, здатність розуміти і бачити кожнудитину і всю групу. З одного боку, таке комплектування груп дає змогу спільного перебування братів та сестер в одній групі, інших родичів, сусідів близького віку, які товаришують; з іншого боку – об'єктиву є "пріоритет моральнодуховного розвитку дошкільника над інтелектуаль

ним..."

Однак, дещо ускладнюючи роботу педагогів, поєднання в одній групі різних завіком дітей відкриває широкі можливості для міжвікового спілкування.

2. Залучаються молодші діти, з ними працюють педагог, старші діти. Робота в парах.

3. Діалог, у якому беруть участь усі діти.

Ступінчасте закінчення заняття

1. Ігрова ситуація, запитання пізнавального, пошукового напряму.

2. Молодші діти беруть участь у спільному занятті 15 – 20 хв.: активна участь, пасивне слухання, предметна діяльність, робота разом зі старшими.

3. Старша підгрупа залучена до різних видів діяльності протягом 25 – 30 хв.: різні види діяльності; прикінцева бесіда, діалог.

Ступінчасті початок і кінець заняття

1. Починають роботу старші діти: пояснення нового матеріалу, пошукові запитання, логічні завдання.

2. Старші в ролі "вихователя" навчають

малюків, контролюють виконання завдання.

3. Виконання завдань (для кожної під

групи – диференційовано); демонстрування старшими дітьми способів виконання завдань.

4. Підбиття підсумків. Молодші діти закінчують заняття.

5. Старші виконують індивідуальні завдання, проводять інтерв'ювання,

готують виставу.

Одночасна однакова діяльність дітей, але з різним програмовим змістом

для кожної підгрупи

1. Ігрові дії молодших дітей у спеціально створеному середовищі (підпорядкованому темі заняття) під наглядом помічника вихователя чи вихователя.

2. Організоване заняття. Після виконання завдань підгрупи міняються місця

ми.

Поточна організація діяльності

1. Працює одна підгрупа, а друга до

повнює результат її діяльності (конструювання, зображувальна діяльність, мовленнєва творчість).

Окрема діяльність

Кожну підгрупу залучено до різних видів діяльності з різним змістом (робота фахівців).

Успіх під час проведення занять в різновіковій групі залежить від наявності роздаткового методичного матеріалу. Вихователь має постійно поповнювати і розширювати свій мініметодкабінет. Наприклад, для занять із формування елементарних математичних уявлень хователь забезпечує проведення різними способами. Наприклад, першу половину заняття педагог працює з однією підгрупою. Потім включає решту дітей і розв'язує

спільні для обох підгруп завдання. Або навпаки: заняття розпочинає з усією групою, а потім молодші ідуть гратися, а старші далі займаються з педагогом.

Є й інша форма організації навчання – заняття з віковою підгрупою. При цьому краще вдається врахувати індивідуальні особливості дітей. Скорочується кількість організаційних моментів, завдяки чому підвищується змістова щільність заняття. Під час роботи вихователя з віковою під

групою, у якій 10 – 12 дітей, є можливість спілкуватися з кожним із них, тобто здійснювати індивідуальний підхід. Тому результативність при груповому навчанні значно вища, ніж при фронтальному.

Вважається припустимим скорочення тривалості підгрупових занять порівняно з фронтальними. Однак організація навчання за віковими підгрупами може бути ефективною лише за умови участі в ньому помічника вихователя і чіткого розподілу обов'язків між ним і педагогом.

Такий взаємозв'язок загальногруповихзанять та занять із підгрупами дітей даєвихователю змогу правильно дозувати

навчальне навантаження для дітей різного віку, попереджує їхню стомлюваність, а також допомагає вирішувати специфічні для дітей окремих вікових підгруп навчальні завдання.

При проведенні занять, на яких одночасно присутні діти чотирьох, п'яти і шести років, педагогу необхідно максимально забезпечувати активність і працездатність дітей у всіх підгрупах. З цією метоютреба уникати довгих монотонних бесід, багатослівних пояснень, вміти дібрати оптимальний темп і ритм заняття. На заняттях із зображувальної діяльності та мовленнєвого спілкування використовувати різні прийоми для зміни пози дитини:

запросити до дошки, попросити чим – небудь допомогти товаришу; доцільно вводити в хід занять різноманітні фізкульт - хвилинки тощо.

Можна виділити такі форми організації навчальної діяльності дітей у різновіковій групі:

Ступінчастий початок заняття

1. Починають роботу старші діти: вивчається нова тема, виконуються індиві

дуальні завдання. то в окремих випадках вона може молодшого відіслати з цим запитанням до старшої дитини: "А ти підійди, будь ласка, до Валі

запитай..." або: "Підійди, будь ласка, до Владика і попроси: "Владику, розстібни, будь ласка, мені ґудзики." А оскільки малюки забувають вживати такі слова, як "будь ласка", "дякую", "вибач", "доброго ранку", "допобачення", то таке спілкування дає можливість для засвоєння ввічливих форм мовлення молодшими дітьми. За завданням вихователя діти старшої

підгрупи можуть нагадувати меншим про потребу вживання ввічливих слів при кожній нагоді. Коли діти старшої підгрупи припускаються окремих помилок у мовленні, то вихователь негайно виправляє їх у присутності молодших дітей, бо їх можуть наслідувати малюки. Наприклад: "Юро, ось так розстібни гудзички", – каже дитина, а вихователь виправляє: "Ґуд

зики правильно казати, ґудзики. Повтори, Владику, і навчи Юру, як слід говорити". У вільний від занять час слід доручати окремим дітям старшої підгрупи розповісти молодшим казку, прочитати вірш напам'ять, пояснити ілюстрації в книжці, тобто створювати умови для мовленнєвої

активності старших дошкільників, розвитку їх розмовної і зв'язної мови.

Заняття з розділу програми "Мовленнєве спілкування" вихователь може проводити як з усією групою, але з різними

завданнями для кожної вікової підгрупи, так і окремо з кожною підгрупою. З усією групою вихователь проводить такі заняття, як розгляд картин і розповіді за ними; читання деяких художніх оповідань і бесіда за їх змістом; розповідання казки; дидактичні ігри з іграшками і предметами; перегляд діафільму; екскурсіїогляди;

спостереження; театральна діяльність.

Такі заняття, як творчі розповіді, словесні дидактичні ігри, етичні бесіди, читання і переказування художніх (програмових) творів, написання листів проводити тільки з дітьми старшої підгрупи, а заняття з навчання грамоти – тільки з дітьми 6го року життя. Заняття із заучування віршів слід проводити як з усіма дітьми, так і окремо з кожною підгрупою. Об'єднувати треба найчастіше дітей тоді, коли молодшій підгрупі потрібно лише повторити

вірші. На початку заняття вихователь повторює вірші з молодшими дітьми, а

потім починає заучувати новий вірш зі старшою підгрупою. Якщо ж вірш складний за змістом і великий за обсягом, то його заучує вихователь окремо з кожною підгрупою.

Заняття із формування в дітей елементарних математичних уявлень вихователь проводить фронтально з усією групою. Педагог повинен мати різні роздаткові картки, набори площинних геометричних фігур, картки з цифрами, роздаткові картинки для лічби предметів на них, створення рівностей і нерівностей предметів тощо.

Для занять із зображувальної діяльності треба мати зразки робіт для дітей різного віку для розглядання візерунку чи композиції та як унаочнення до пояснення педагога. Розглянувши з дітьми такі зразки, вихователь повинен приймати їх, щоб діти не копіювали, а малювали самостійно, розвивали пам'ять, уяву, творчість. Необхідний і роздатковий дидактичний матеріал для навчання старших дошкільниківграмоти. Це ілюстрації,

предметні та сюжетні картинки, звукові лінійки, фішки для позначення звуків, демонстраційні та індивідуальні картинки – схеми для звукового аналізу слів тощо. Наочний дидактичний матеріал має велике значення для

роботи з дітьми, оскільки дає можливість підтримувати увагу та працездатність дошкільників, а головне – дозволяє педагогу в будьякий момент заняття дати тій чи іншій підгрупі завдання для самостій

ного виконання. Розвиток мовлення дітей у перші роки життя – важливе завдання вихователя, оскільки оволодіння рідною мовою тісно пов'язане з розвитком свідомості дитини, з пізнанням нею навколишнього світу,

тобто її розумовим розвитком. Мова відіграє вирішальну роль у формуванні психічної діяльності дитини. Під впливом мови вдосконалюються її відчуття і сприймання.

У спільній діяльності зі старшими дітьми, завдяки наслідуванню молодшими дошкільниками мовлення старших у малюків починає швидкими темпами розвиватися мовлення: вони засвоюють основні

звороти і форми мови, збільшують свій словниковий запас, удосконалюють звуковимову і граматичну правильність мовлення. Тому найсприятливіші умови для наслідування мовлення старших створюються в різновікових групах. На кожному занятті вихователь повинен намагатися якнайчастіше використати віршоване слово, загадку, прислів'я, щоб заняття було не лише цікавим, а й спрямованим на збагачення словника дітей.

Розвиток мовлення дітей педагог має здійснювати не лише на заняттях, а й у повсякденній діяльності, під час режимних моментів, адже це дає широкі можливості для спілкування молодших дошкільників зі старшими дітьми. Вихователь повинен спрямовувати молодших дітей на таке спілкування.

Вихователь ставить різні програмові завдання для кожної вікової підгрупи, так і окремо з кожною віковою підгрупою дітей, якщо заняття включає повідомлення дітям нових знань. Оскільки кількість занять із математики невелика, то фронтальних занять вихователь планує мало, здебільшого це заняття з віковими підгрупами.

Тому основна робота із закріплення знань дітей з математики відбувається під час індивідуальної роботи з дітьми та проведення дидактичних ігор. Цікавими є розвивальні ігри математичного напряму з

досвіду сім'ї Нікітіних, які працювали зі своїми дітьми з раннього віку і мали вражаючі результати: "Склади квадрат", "Рамки і вкладиші М. Монтесорі", "Таблиця сотні", "Дроби" тощо.

Образотворче мистецтво має велике значення для всебічного розвитку дітей. У старшій різновіковій групі заняття з малювання, ліплення іаплікації вихователь проводить з дітьми одночасно. Так як заняття з шестирічка

ми з малювання потрібно проводити, відповідно до вимог програми, частіше, вихователь проводить заняття зі старшими, а для менших планує іншу діяльність. Підбір тем для занять вихователь здійснює за такими

напрямами: ускладнення програмового завдання, яке вихователь ставить перед дітьми; навчання дітей використовувати в роботі різні виражальні засоби.

При виконанні одного і того ж завдання кожна вікова підгрупа виконує різний обсяг роботи. Наприклад, діти чотирьох років зображують один предмет, а діти п'яти і шести років – два, три і більше. Або вихователь пропонує всій групі для зображення один і той самий предмет, але з різними вимогами до його виконання. Так, зображення, виконані малюками, за

формою, будовою, кольором лише наближені до натури, а в роботах старших повинні бути передані особливості форми ібудови предмета, відображені різні відтінки кольору. Однакові предмети можуть бути зображені дітьми шляхом використання різних зображувальних матеріалів, або різної техніки декоративного оформлення. Наприклад, менші діти малюють гуашшю, а старші – аквареллю. Або на занятті з ліплення на тему "Пташка" діти

чотирьох років ліплять загальний вигляд, діти п'яти років передають образ декоративної пташки з використанням наліплень, а діти шести років прикрашають ви ліплену пташку наліпленнями і заглибленим рельєфом. А на занятті з аплікації" Запрошуємо на чай" молодша підгрупа

вирізає предмети чайного сервізу по прямій (чашки), а старша (блюдця) – по колу. На такому занятті діти працюють у парах (молодший і старший), створюючи одну композицію.

Процес сприймання дітьми іграшки чи картинки вихователь здійснює диференційовано для кожного віку. Так, при проведенні обстеження предмета старші дітиможуть аналізувати його на відстані, а малятам вихователь дає можливість обстежити предмет ще й дотиковим способом.

Наприкінці заняття вихователь залучає дітей кожної вікової підгрупи до

оцінки й аналізу робіт не лише своїх, а й інших дітей групи.

Взаємоаналіз і взаємооцінка мають велике виховне значення. Малюки, з ці

кавістю розглядаючи роботи старших товаришів, набувають певного досвіду

у створенні образу. При цьому зростає авторитет старших дітей і відповідальність під час виконання роботи.

Заняття з фізичного виховання можна проводити з усією групою одночасно, але розділяючи дітей на підгрупи під час виконання основних рухів. Під час таких занять конче необхідна допомога помічника, який буде стежити за правильністю виконання молодшими дітьми уже знайомого руху, а вихователь навчатиме старших дітей нового. Залежно від фізичного

розвитку дитини вихователь тимчасово може перевести слабшу дитину із старшої підгрупи в меншу чи навпаки. Під час виконання загальнорозвивальних вправ збільшує дозування для старших або ускладнює вправи. А під час бігу діти біжать двома підгрупами в різних напрямах:

старші по зовнішньому, а молодші повнутрішньому колу. Рухливу гру на за

няття вихователь підбирає для обох підгруп, але з різним варіантом виконання, який відповідає віку дітей. Так, якщо гра з

лазінням, то для чотирирічних дітей вона передбачає підлізання ("гра "Пожежники").

Особливе значення в розвитку дітей

від двох до семи років мають творчі ( - правильна організація ігрової діяль

ності дітей різного віку як визначальна умова досягнення мети й результату гри; - послідовність (гру починають старші, трохи згодом до них приєднуються молодші);

- одночасність (діти починають грати разом, через деякий час молодші закінчують, а старші продовжують);

- кожна підгрупа грає у свою гру; ігри однакові, але з різним програмо

вим змістом;

- показ і пояснення здійснюють старші для молодших.

Керування творчими іграми дітей :

Проведення багатьох "класичних" у дошкільному віці ігор ("Лікарня", "Сім'я", "Дитячий садок" тощо) особливо ефективне з погляду виховання саме в різновіковій групі, оскільки збігаються інтереси всіх дошкільнят і задовольняються інтереси і запити кожного.

В.Сухомлинський влучно зазначив:

"Народна педагогіка, яка знає чарівну силу праці, відкрила перед нами нові джерела виховної мудрості, невідомі в книжній педагогічній теорії. Ми переконалися, що тільки завдяки праці, у якій є піт, і мозолі, і втома, людське серце стає чутливим, ніжним. Народна педагогіка знає, що для дитини посильне і що непосильне, й вимагає починати трудове виховання з того часу, тільки-но дитина навчиться нести своєю рукою ложку від тарілки до

рота".

Усвідомлюючи важливість трудового виховання, кожен вихователь здійснює цілеспрямовану роботу щодо залучення дітей до праці. В різновіковій групі викольові) ігри. Гра, як провідний вид діяльності дошкільняти спрямовує на пізнання навколишнього світу у процесі відтворення повсякдення та праці людей. Для дітей сюжетнорольова гра – це захопливе заняття, яке водночас є важливим засобом виховання і розвитку малюка.

Стимулюючи розвиток гри в різновіковій групі, вихователь враховує те, що дошкільнята вже мають певні ігрові навички, які сформувалися у них поза дошкільним закладом. Але незважаючи на те, що в дітей накопичений достатній досвід для розвитку задуманої гри і сформований стійкий інтерес до неї, вони не завжди можуть самостійно розподілити ролі і розвинути сюжет гри. Тому вихователь в цьому випадку не дає вказівок, як розпочати гру і як саме гратися, а лише допомагає дітям "оживити" уяву і розподілити

ролі. Коли, наприклад, діти не можуть розвинути сюжет гри "Пошта", то вихователь за допомогою навідних запитань відтворює у пам'яті дітей екскурсію на пошту, уточнюючи, хто там працює і що робить. Після цього в грі з'являються, крім листоноші і приймальниці посилок, листів, телеграм, шофери з доставки пошти тощо. При розподілі ролей між дітьми вихователь враховує інтереси і симпатії дітей; вікові та індивідуальні особливості менших істарших дошкільнят; намагається задовольнити ігрові інтереси кожного з них, надаючи можливість виявити себе; можевикористати ігрову роль для самоствердження дитини в різновіковій групі.

Для оптимізації ігрової діяльності дітей різного віку слід користуватися такими принципами:

Використовує трудові доручення, колективну працю, чергування. Так, трудові доручення – це конкретні завдання, які виконуються декількома дітьми чи однією дитиною (індивідуальні і колективні доручення). Даючи такі доручення щодо виконання якоїсь роботи, вихователь повинен пояснити, для чого це потрібно, тобто мотивує своє прохання: "Сашку, допоможи

мені, будь ласка, прибрати іграшки, бо унас безлад". Даючи доручення всім дітям, педагог враховує вікові особливості та індивідуальні можливості кожного. Колективну працю вихователь організовує як на вулиці, так і в приміщенні. У різну пору року це завдання, пов'язані з прибиранням на ігровому чи спортивному майданчиках, праця на городі, квітнику, допомога двірнику тощо. У приміщенні – це перш за все господарськопобутова пра

ця: складання іграшок, посібників, "будівельного" матеріалу; прибирання в шафах для одягу; підготування матеріалів до занять тощо. Доручаючи вихованцям таку роботу, вихователь ставить за мету викликати у них бажання і вміння пра цювати в колективі, виховувати почуття відповідальності за спільну справу. Організовуючи колективну працю в

різновіковій групі, вихователь повинен дотримуватися вимог:

- обов'язковий розподіл дітей на ланки, склад яких постійно змінюється;

- зміст праці повинен бути знайомий дітям;

- сформованість у дітей навичок роботи в колективі;

- об'єднання дітей різновікової групи для колективної праці здійснювати тіль

ки з урахуванням їх індивідуальних особливостей і усталених взаємовідносин.

Програмою рекомендовано різні види чергувань: у їдальні, куточку природи, з підготовки до занять і прибирання матеріалів після закінчення роботи. Під час організації різних видів чергувань вихователь враховує такі положення: - незалежно від кількісного співвідношення дітей різного віку, обєднання дітей для чергувань вихователь здійснює після засвоєння кожним послідовності роботи за одним столом, так як за кожним столом зміст і обсяг роботи однакові (першза все це стосується дітей середнього віку);

- дітей п'яти і шести років об'єднує з початку року, бо вони вже засвоїли деякі

види праці;

- якщо діти середнього віку мають досвід чергувань у їдальні, то об'єднує їх із

старшими з початку року; - організовуючи чергування дітей чотирьох років, вихователь обов'язково закріплює за ними стіл, тим самим обмежуючи обсяг роботи. Старшим вихованцям дає більший обсяг роботи і, крім того,

доручає їм допомагати меншим дітям, які чергують разом із ними;

- якщо дитина вперше виконує обов'язки чергового, то вихователь вчить

її чергувати індивідуально, а набуті навички закріплюються під "керівництвом" кого небудь із старших дітей. Залучення дітей до посильної праці, виконання нескладних трудових завдань може стати основою формування багатьох соціальноморальних якостей: бажання та вміння працювати, бути корисним; поваги до людей праці, шанобливого

ставлення до виготовленого ними; вміння долати труднощі й завдяки власним зусиллям досягти бажаних результатів; відчуття задоволення своєю роботою. У різновіковій групі діти зростають добрішими, вихованішими, адже старшим випадає турбуватися про молодших, а ті хочуть бути схожими на них. Вихователь при цьому діє опосередковано, передаючи малятам через старших дітей позитивні приклади міжлюдських стосунків у колективі, залучаючи механізми саморозвитку, власної активності самих дітей. А дотримання педагогом умов організації роботи у різновікових групах забез

печує необхідний рівень знань, умінь і

навичок її вихованців.

Коментарi